родина
папороті (filicopsida). рід платицеріум нараховує 17 видів, що
виростають у тропіках азії, австралії, на о-вах індійського океану,
малайського архіпелагу, філіпінах, в африці й на о. мадагаскар. це дуже
цікаві епіфітні папороті, що розвиваються на стовбурах і розгалуженнях
дерев і сягають величезних розмірів.
основною характерною ознакою цієї епіфітно зростаючої папороті є
наявність у неї листя двох різних типів, що виконує різні функції в
житті рослини. листя, що утворює подобу кишені, служить для збору води
й живильних речовин, і є опорою рослини. воно стерильне, тобто не
утворює спори для розмноження. через якийсь час воно розкладається й
перетворюється в гумус, що поживляє рослину. по-справжньому гарне у
платицеріума спороносне листя - більше, розгорнуте опахало, яке має
різну форму залежно від виду рослини й може виростати до одного метру.
p. bіfurcatum, платицеріум двічі вильчатий, легко культивувати у
приміщенні. шкірясте листя, що нагадує оленячі роги, досягає 90
сантиметрів у довжину. пластинка листа в основі пряма, злегка нахилена,
а разсічені частки майже вертикально спадають униз. нове нішеве листя,
утворюючи вигин поверх старого, тягнеться нагору. цей вид дуже
різноманітний.
вирощують платицеріуми у підвішеному стані або на
шматках кори, пеньках, у дерев'яних або пластмасових кошиках, а іноді й
у горщиках. як субстрат використовують дрібно товчену кору та
мох-сфагнум з додаванням коріння папороті.
п. двовильчатий - р. bіfurcatum (сav.) с. сhr. -
епіфітна рослина з листям двох типів - спороносним і стерильним. перше
зібране в розетку, злегка сизувате (молоде - білувате від густого
опушення), 50-70 см дов., в основі клиноподібне, що догори
розширюється, у верхній половині один раз-,
двічіглибоковильчато-разсічене на ременеподібні, нагорі тупуваті
частки, що звішуються, 3-4 см шир. спорангії (не згруповані в соруси)
розташовуються на нижній стороні закінчень часток листа, суцільно
покриваючи їх на значній поверхні. стерильне листя, майже округле,
цільне або з вирізами по краю, притиснуте до субстрату. їх відстаючий
верхній край завершує своєрідну "кишеню", де накопичуються перегнилі
органічні залишки й вода, і куди рослина направляє своє придаткове
коріння. росте в лісах, на узліссях - на стовбурах дерев.
п. хіла - р. hіllіі moore. - подібний з попереднім
видом, від якого відрізняється численним компактним
неглибокорозсіченним прямим листям. окремі сегменти коротші та більш
загострені. спорангії зібрані в овальні й округлі маси, розташовані
недалеко від основи кінцевих сегментів.
п. великий - р. grande - найбільш декоративне стерильне листя, блідо-зелене, підняте, опахалоподібне до 1,4 м шириною.
місце розташування
- світле або напівзатінене, захищене від потрапляння прямих сонячних
променів. рослину варто містити при кімнатній температурі. взимку
температура може опуститися, але не нижче 14 градусів.
освітлення – півтінь.
поливання - помірне,
вистояною водою. не допускайте пересихання земляної грудки, особливо
взимку. ніколи не видаляйте відмерле якірне листя. оскільки поливати
рослину досить важко, краще занурювати її у ванну з водою на 30-40
хвилин.
вологість повітря – висока.
вологість: додаткові відомості - якщо повітря тепле й сухе, то рослину потрібно часто обприскувати.
розмноження - іноді у рослини з'являється бічні живці, які
можна відокремити та посадити у вологий ґрунт. розмноження спорами у
садівників-аматорів не виходить.
можливі труднощі - щитівка - поселяється на нижній стороні листа. також уражається трипсом і павутинним кліщем.
